Випуск 35

УДК 159.923

С.Д. Максименко

Біхевіоризм, гештальт-психологія та структурний підхід Вундта

Констатовано, що філософія прагматизму спричинила появу в американській психології біхевіоризму, або науки про поведінку. Показано, що поведінка, на думку біхевіористів, формується в результаті неусвідомлюваного добирання фізичних рухів як реакцій на стимули. Зазначено, що Скіннер відкидає міркування щодо стадіальності розвитку і, на відміну від Е. Еріксона, пояснює життєві кризи змінами в оточенні, які ставлять індивіда в ситуацію, коли його набір поведінкових реакцій виявляється неадекватним для отримання підкріплення. З’ясовано, що біхевіоризм розглядає зміни абсолютно відкидаючи розвиток. Проаналізовано, що на противагу біхевіористам, німецькі психологи (М. Вертгеймер, В. Келер, К. Коффка, К. Левін) на підставі спеціальних досліджень висунули програму вивчення психіки з точки зору цілісних структур – гештальтів (образів, форм), де образ і форма відображеного предмета – функціональна структура, яка, відповідно, до дії її законів упорядковує розмаїття окремих відображених явищ. Встановлено, що застосування принципу цілісності в психологічних дослідженнях дало змогу вивчити важливі психічні властивості відображення і його продуктів образів, а саме: константності, структурності, залежності сприймання образу предмета («фігури») від його оточення («фону») тощо. Було вивчено роль сенсорного образу в організації рухової дії, а побудова цього образу здійснювалася через особливий психічний акт – «інсайт» – миттєве охоплення відношень у відображуваній ситуації. Встановлено, що важливим досягненням гештальт-психології було відкриття законів образів: а) тяжіння частин до створення симетричного цілого, б) групування частин за принципом максимальної простоти, рівноваги; в) «прегнантності» – прагнення психічного феномена набути визначеної, чіткої і завершеної форми. Показано, що для гештальт-психологів сутність розвитку полягає у прагненні завершити (гармонізувати) гештальт, який, проте, ніколи не може бути завершеним, що й зумовлює нескінченність розвитку.

Ключові слова: біхевіоризм, поведінка, гештальт-психологія, гештальт-психологи, структурний підхід Вундта, структурна психологія, засновник, розвиток, свідомість, образ.

 

УДК 159.92

Ю.Ю. Бойко-Бузиль

Ретроспектива сутності поняття професій- ного та особистісного становлення

У статті представлено історичну та сучасну ретроспективу теоретико-методологічних засад дослідження феномену професійного та особистісного становлення. Професійне та особистісне становлення є одним із найголовніших процесів життя людини, оскільки саме ці дві його площини визначають успішний онтогенез особистості, вдатне життєве функціонування та реалізацію свого особистісного потенціалу з метою досягнення вершин акме. З’ясовано, що провідне місце серед підходів до аналізу сутності професійного та особистісного становлення належить таким: акмеологічному, особистісно-розвиваючому, типологічному, життєдіяльнісному, діяльнісно-формуючому, кризово-долаючому, синергетичному, суб’єктному, суб’єктно-діяльнісному, моделююче-прогресивному, позитивно-технократичному, проактивному, кар’єрної зрілості, професіоналізації, професійного вибору, системогенезу та професійної придатності. Доведено, що єдності щодо тлумачення професійного та особистісного становлення досі не існує, оскільки кожне індивідуальне бачення детермінується авторським розумінням проблематики, що найчастіше обумовлено зручним розумінням поняття. За хронологічно-концептуальним порядком розробки було розглянуто та узагальнено результати аналізу основоположних радянських, зарубіжних та вітчизняних тлумачень професійного та особистісного становлення й суміжного та близького до нього поняття розвитку. Визначено специфічні аспекти та виділено спільні й відмінні особливості у розумінні сутності поняття професійного та особистісного становлення.

Ключові слова: ретроспектива, поняття, професія, особистість, становлення, розвиток, професійне становлення, особистісне становлення.

 

УДК 316.752.4

І.В. Ващенко, Л.В. Кондрацька, Д.А. Нішкур

Психологічна симптоматика феномену «емоційне вигорання» у підлітків: емпіричні дослідження

У статті представлено результати емпіричного дослідження психологічної симптоматики феномену «емоційне вигорання» у підлітків. Визначено та проаналізовано зовнішні фактори, що провокують емоційне вигорання підлітків: хронічно напружена психоемоційна діяльність; дестабілізуюча організація навчальної діяльності; підвищена відповідальність за виконувані функції; несприятлива психологічна атмосфера в школі; психологічно важкий контингент, з яким має справу підліток у сфері спілкування; несприятлива психологічна атмосфера вдома. Емпірично визначено внутрішні фактори, котрі зумовлюють емоційне вигорання: схильність до емоційної ригідності; інтенсивна інтеріоризація (сприйняття та переживання) обставин навчальної діяльності; моральні дефекти та дезорієнтація особистості. Показано, що емоційному вигоранню підлітків як симптомокомплексу характерні наступні ознаки: зміни у поведінці; зміни у мисленні; зміни у почуттях; зміни у здоров’ї. Виявлено пряму залежність між високим рівнем тривоги у підлітка і конфліктністю батька та матері; частотою конфліктів у сім’ї; глибиною конфлікту; примиренням із батьками. Конкретизовано «перешкоди» у становленні емоційних контактів у підлітків: невміння управляти емоціями, дозувати їх, негнучкість, нерозвиненість, невиразність емоцій і небажання зближуватися з людьми. Виявлено особливості особистості підлітка, котрі приводять її до деформації – це емоційна нестабільність, яка характеризується нестійкістю настрою, високою особистісною тривожністю, схильністю до драматизації подій, демонстративність, егоцентризм; психастенічні риси характеру, самоімпульсивність, конфліктність, неадекватна самооцінка.

Ключові слова: емоційна сфера, емоційне вигорання, сімейні конфлікти, підліткова криза, самооцінка, тривожність, конфліктність, агресивність.

 

УДК 376.1-056.34

О.М. Вержиховська

Психолого-педагогічне вивчення рівня сформованості моральних якостей у молодших розумово відсталих школярів

У статті описано моральний розвиток людини, який визначається моральною вихованістю, найбільш загальним показником якої є її моральні якості, що розглядаються як основа моральної поведінки. Автор звертає увагу на те, що основними параметрами сформованості змістового компонента виступають повнота, адекватність, усвідомленість знань; емоційного компонента – характер ставлення до норм моралі, його стійкість і дієвість; поведінкового – повнота і стійкість застосування знань про норми моралі у поведінці. Відповідно до суті кожного компонента становлення моральних якостей та обраних показників їх прояву було встановлено загальні рівні їх сформованості. Визначено та описано методику вивчення рівня сформованості моральних якостей, зокрема розроблено систему діагностичних методик, за допомогою яких можна вивчити у динаміці рівень розвитку моральних знань в дітей. Порівняльний аналіз одержаних даних про рівень сформованості моральних якостей у розумово відсталих і учнів з типовим розвитком щодо основних моральних категорій показує, що їхні характеристики зазнають певних позитивних змін протягом навчання у 1-4-х класах школи. При цьому слід відмітити більшу їх динаміку в дітей з типовим розвитком,ніж у розумово відсталих. Підсумовуючи результати досліджень автор вказує на те, що в цілому, у розумово відсталих молодших школярів спостерігається недостатня сформованість усіх складових становлення моральних якостей за їх найважливішими характеристиками: моральні знання (повнота, адекватність і усвідомленість), ставлення до моральних норм і діяльності (характер ставлення, його стійкість та дієвість); застосування моральних знань у поведінці (повнота і стійкість), що суттєво впливає на подальший розвиток цієї категорії дітей.

Ключові слова: розумово відсталі діти, діти з типовим розвитком, моральна вихованість, моральні якості.

 

УДК 159.974.2

І. М. Візнюк

Психологічні детермінанти розвитку іпохондричних розладів у людини за психодіагностичними параметрами

Представлено результати вивчення стійких індивідуально-типологічних характеристик особистості за наявності іпохондричних розладів. Відзначено тенденцію показань за параметрами диференційного підходу щодо різновидів симптоматики захворювання, з урахуванням яких можна пророкувати подальший розвиток особистості та шляхи його корекції. Обґрунтовано основні структурні компоненти механізмів ґенезу іпохондричних розладів як деструктивного особистісного утворення. Розкрито взаємозв’язки індивідуального розвитку в умовах дезадаптації особистості й психосоматичного здоров’я. Показано психодіагностичні параметри іпохондричних розладів за критеріями міжнародної класифікації хвороб (МКБ-10). Відповідно до цієї класифікації іпохондрія відноситься до соматоформних розладів. Походження симптоматики, що імітує тілесну патологію, пояснюється механізмами конверсії в результаті відсутності адаптивного психологічного захисту. Підкреслено комплексний психодіагностичний підхід в умовах соціальної взаємодії як засіб відновлення психосоматичного здоров’я особистості. Зображено іпохондричний тип особистості, який характеризується зосередженістю на суб’єктивних неприємних відчуттях і прагненням донести їх до оточуючих, створюючи навколо себе ауру співчуття і жалю. Вказано егоцентричні наміри людини стосовно її порятунку та адекватності життя. Побудовано психологічний портрет особистості з іпохондричними розладами соматоформного типу для розробки алгоритму хронобіологічного прогнозу психосимптоматики, перебігу, ефективності лікування та оптимізації адаптаційних можливостей хворих на іпохондричні розлади.

Ключові слова: іпохондричні розлади, психосоматика, психодіагностика, критерії міжнародної класифікації хвороб, сенестоіпохондрія, сенестоіпохондрія з синдромом постаддиктивної одержимості, істерична іпохондрія, нав’язлива іпохондрія.

 

УДК 159.9

А.В. Вознюк

Результати впровадження тренінгової програми психологічної допомоги керівникам щодо успішного управління педагогічними працівниками в освітніх округах

У статті представлено аналіз ефективності впровадження тренінгової програми психологічної допомоги керівникам щодо успішного управління педагогічними працівниками в освітніх округах. Описано завершальну частину тренінгу, що мала на меті узагальнення та закріплення учасниками тренінгу набутих під час навчання нових знань і первинних умінь, підведення підсумків роботи тренінгу. Розкрито результати використання тестових завдань для визначення рівня засвоєння нових знань учасниками тренінгу щодо успішного управління педагогічними працівниками в освітніх округах. Проаналізовано особливості застосування творчого проекту з метою встановлення ступеня оволодіння учасниками тренінгу первинними уміннями застосовувати інноваційного підходу до управління педагогічними працівниками в освітніх округах. Встановлено ступінь ефективності роботи тренінгової програми за допомогою аналізу змістовного наповнення тренінгу професійно-управлінським потребам керівників освітніх організацій та їх психологічній допомозі щодо управління педагогічними працівниками в освітніх округах; найбільш актуальних питань та методів роботи під час проведення тренінгу.

Ключові слова: тренінг, інтерактивні техніки, керівники освітніх організацій, освітній округ, управління педагогічними працівниками, психологічна готовність керівників до управління педагогічними працівниками в освітніх округах.

 

УДК 159.9

Л. Вятровська

Роздуми про виховання – рефлексія відносно нагород і покарань

У статті представлено сучасну інтерпретацію виховання, що визначає його рамки не тільки відносно соціалізації, просоціальності чи розвитку дитини. Зазначено, що постіндустріальне суспільство, яке здійснює зміни повинно зосереджуватися передусім на творчій, креативній людині, що прагне самореалізовуватися з метою осягнення автономних потреб і власних бажань. Показано нові ідеї формування індивіда, який ставить опір обмеженням долі сучасної цивілізації. Підкреслюється, що нове виховання охоплює не тільки особистість з її можливостями і потенціалом, але також цілу макросистему, яка піддається модифікаціям відповідно до актуальних цивілізаційних носіїв і викликів, створюючи тим самим умови для розвитку індивіда і цілої системи. Виявлено, що будь-які роздуми сучасної людини щодо виховання і його наслідків вимагає ревізії оперування знаряддями цих змін, якими, безперечно, у традиційному розумінні є нагороди і покарання. Отже, у сфері цієї проблематики порушується, низка питань, зокрема: Нагороджувати чи карати? Що застосовувати замість покарання, якщо воно заперечується? Який баланс наслідків нагород і покарань? Ці складні питання розглядаються з урахуванням праксеологічних педагогічних дій, які виявляють цілий спектр ментальних віднесень та вказують шляхи освітніх перетворень. Зроблено висновки, що культурні обумовленості, стереотипні обмеження та зінтерналізований особистий досвід обумовлюють «подорож» по складному шляху виховної боротьби, однак без пошуків і пенетрації дотеперішньої практики в цій сфері неможливою буде модифікація і зміна мислення про виховання.

Ключові слова: виховання, виховна діяльність, система виховання, дитина, учень, нагорода, покарання.

 

УДК 159.9.316.6

О.В. Ганкевич

Ризики порушення якості подружнього життя

Розглядаються ті ризики, які стають ключовими моментами при зростанні подружньої незадоволеності. Проаналізовано міру впливу негативних чинників та фактори, які сприяють підвищенню задоволеності подружнім життям. Встановлено, що фактори, які при неспрятливих умовах можуть суттєво погіршити відносити в сім’ї: високий рівень конфліктності та агресії; низький рівень урівноважності та поінформованості у справах один одного; незадовільний розподіл ролей в сім’ї (який не задовольняє хоча б одного з її членів); відсутність спільного відпочинку, традицій, романтичності в стосунках та низький рівень відвертості в сексуальній сфері. Метод рекурсивного аналізу дав можливість встановити, що на проведення спільного дозвілля впливає поінформованість у справах між подружжям та емоційна агресія у дружини. Чинниками, які сприяють тому, що чоловік вважає себе головою родини, є те, що жінка сприймає та погоджується з гендерною роллю чоловіка та при цьому виконує роль дружини. Для того, щоб жінка вважала чоловіка головою родини, необхідно, щоб вона була задоволена матеріальним становищем і проведенням спільного дозвілля, а також демонструвала низький рівень агресії. На адаптованість у чоловіків впливають активний відпочинок, експресивність. На адаптованість у жінок суттєвий вплив мають орієнтація чоловіка на активний відпочинок, оцінка контролю в сім’ї.

Ключові слова: негативний вплив, дестабілізуючі фактори, задоволеність шлюбом, спільне дозвілля, рівень задоволеності, традиції, рівень урівноваженості, поінформованість у справах.

 

УДК 159.923

Л.Л. Гилева, Н.А. Кулик

Усовершенствование механизмов эмоциональной саморегуляции учителя методами позитивной психотерапии

В статье проанализированы вопросы сущности и структуры здоровья, эмоционального здоровья как компонента психического здоровья. Определены такие центральные характеристики эмоционального компонента здоровья как динамический баланс и саморегуляция. Эмоции рассматриваются как важная составляющая регулятивной сферы психики. Исследованы механизмы и уровни эмоциональной саморегуляции, которые функционируют на разных уровнях психической активности личности. Механизмы функционируют на бессознательном уровне, сознательном волевом, сознательном ценностно-смысловом. Эти уровни являются онтогенетическими уровнями становления системы механизмов эмоциональной саморегуляции человека. Определено соотношение информационно-энергетического уровня регуляции механизмам эмоционального отреагирования; эмоционально-волевого уровня – механизмам самоубеждения, самоприказа, самовнушения, самоисповеди; мотивационно-личностного уровня саморегуляции, которые регулируются более сложными интегрированными механизмами: самопринятием, самоактуализацией, самосовершенствованием. Обоснованы принципы психологической помощи и самопомощи учителю в условиях профессионального стресса. Предлагается технология позитивной психотерапии как конфликт-ориентированного метода с элементами психодинамического, гуманистического, бихевиорального, экзистенционального подходов и принципов терапии отношений с целью осуществления комплексного системного регулирования эмоциональных состояний учителя. Усовершенствование механизмов и технологий эмоциональной саморегуляции учителей должно осуществляться в интеграции с современными концепциями и стратегиями психотерапевтической практики. Психотерапия, как наука заботы о душе, должна стать частью общей культуры педагога в условиях профессиональной деятельности.

Ключевые слова: здоровье, эмоции, эмоциональное здоровье, эмоциональная саморегуляция, механизмы саморегуляции, уровни саморегуляции, позитивная психотерапия, технологии саморегуляции.

 

УДК 159.922.73:81’23 [373.24]

Н.М. Горопаха, Н.В. Маліновська

Особливості мотивів навчально-мовленнєвої діяльності старших дошкільників

У статті розглядаються мотиви навчально-мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку. Проаналізовано поняття мотив і мотивація, а також фактори, які впливають на формування мотивації. Доведено, що важливою психологічною проблемою організації навчання у дошкільному закладі є формування у дітей мотивів навчальної діяльності. Зокрема, актуальним є дослідження психолого-лінгвістичних аспектів виникнення, розвитку та формування мотивації навчально-мовленнєвої діяльності старших дошкільників. В експериментальному дослідженні виділено види мотивів, що мають місце у мотиваційній сфері старших дошкільників (навчальний, ігровий, пізнавальний, зовнішній, внутрішній, соціально-оцінювальний). На основі аналізу експериментальних відомостей визначено рівні сформованості мотивації навчально-мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку. Доведено, що початковий рівень мають діти, у мотиваційній сфері яких відсутні навчальний та пізнавальний мотиви. Достатній рівень мотивації передбачає наявність навчального, ігрового, соціально-оцінювального, внутрішнього, зовнішнього мотивів. Високий рівень мотивації характеризується високою мовленнєвою активністю дітей, наявністю різних видів мотивів (ігровий, пізнавальний, навчальний, зовнішній, внутрішній, соціально-оцінювальний). На основі аналізу результатів експерименту зроблено висновок, що більшість дітей старшого дошкільного віку мають початковий або достатній рівень мотивації навчально-мовленнєвої діяльності. Методи та прийоми, що практикуються у дошкільному навчальному закладі, не забезпечують мотиваційної готовності дітей до навчально-мовленнєвої діяльності, якісного засвоєння навчального матеріалу. Підтверджено, що знання основних закономірностей виникнення та утвердження мотивів навчально-мовленнєвої діяльності дошкільників дає змогу створити оптимальну систему психолого-педагогічних дій, що сприятимуть формуванню адекватних цій діяльності мотивів.

Ключові слова: мотив, мотивація, навчально-мовленнєва діяльність, мотиваційно-спонукальний механізм, мовленнєва активність, навчальні мотиви, пізнавальні мотиви, ігрові мотиви, соціально-оцінні мотиви.

 

УДК 159.923.2

С.Л. Грабовська, І.Р. Петровська

Особливості світосприйняття та ціннісно-мотиваційної сфери студентів з різним типом громадянської ідентичності

Представлено результати дослідження індивідуально-психологічних властивостей студентів з різним типом громадянської ідентичності. Виявлено, що досліджувані студенти з «негативно-пасивним» типом громадянської ідентичності мають найвищий показник, у порівняно з представниками інших типів («потенційні емігранти», «дифузні» та з позитивною/«досягнутою» громадянською ідентичністю), за хаотичною модальністю світосприйняття, при якій світ уявляється невпорядкованим та непередбачуваним. З’ясовано, що для них такі цінності, як соціальна взаємодопомога, взаємодія уявляються позбавленими сенсу, оскільки вони живуть за принципом «у цьому світі кожен сам за себе». Студенти цього типу, так само як і студенти з невизначеною («дифузною») громадянською ідентичністю, як показують результати, не відчувають емоційно позитивного зв’язку, внутрішньої єдності зі співгромадянами. Встановлено, що студенти з «досягнутою» ідентичністю та «потенційні емігранти», на відміну від «дифузних», знають, хто вони і чого хочуть, і відповідно структурують своє життя, що забезпечує їм почуття спрямованості і осмисленості життя (відповідно, в Україні чи за її межами). З’ясовано, що для них важливими є повнота життєвих переживань і такі цінності як свобода, творчість, різноманітне життя. Вони, у порівнянні з «негативно-пасивними» та «дифузними» типами, більшою мірою актуалізують для себе такі цінності як соціальний порядок, національна безпека, мир на Землі, безпека сім’ї, соціальна справедливість.

Ключові слова: громадянська ідентичність, громадянське суспільство, національна безпека, студенти, еміграція, індивідуальна модель світу.

 

УДК 159.923:338.242.2:338.48

В.Ю. Жовнер

Аналіз теоретико-методичних підходів дослідження конкурентоспроможності особистості та її детермінант в іноземній літературі

У статті здійснено аналіз іноземних джерел щодо теоретико-методологічних підходів дослідження і детермінант конкурентоспроможності. З’ясовано наявність великої кількості неоднозначних тверджень та теоретичних обґрунтувань, що зумовлено різними підходами вчених до змістовної характеристики конкурентоспроможності залежно від мети, об’єкта і предмета свого дослідження. Встановлено, що більшість науковців розглядають конкурентоспроможність на мікрорівні як таку, що здатна швидко та безболісно адаптуватись до постійних змін суспільних умов, науково-технічного прогресу, нових видів діяльності, спілкування та макрорівні – як здатність виробляти товари і послуги, які успішно реалізуються на міжнародних або внутрішніх ринках за умови одночасної підтримки або підвищення життєвих стандартів працівників організації, рівних або вищих, ніж у конкурентів, а також здатність передбачати, оновлюватись і використовувати усі можливості для розвитку. Розкрито зміст і детермінанти динамічної моделі соціально-порівняльної концепції конкурентоспроможності особистості, які спрямовано на генералізацію конкурентного мотиву поведінки, рух вперед, підвищення своєї ефективності і досягнення мети. Зроблено висновок, що наукові підходи щодо конкурентоспроможності досліджуються на трьох рівнях – міжособистісному, міжгруповому і міжорганізаційному, спільним для них є ставлення і взаємовідносини, які існують між конкурентами чи фірмами. Різниця між індивідуальними та ситуаційними чинниками допомагає встановити напрям майбутнього соціального порівняння і генерує нові перспективи для психологічних та суміжних наукових пошуків.

Ключові слова: теоретико-методичні підходи, конкурентоспроможність, особистість, детермінанти, визначення, аналіз.

 

УДК 159.9:316.647.5-055.26

С.І. Канюка

Вплив толерантності жінок на формування їх психологічної готовності до майбутнього материнства

Представлено результати аналізу наукових підходів до вивчення проблеми толерантності як мoрaльної якості особистості та поняття психологічної готовності жінок до материнства. Теоретично обґрунтовано структуру толерантності та психологічної готовності жінок до материнства, їх взаємозв’язок. Виділено систему показників, якими характеризуються структурні складові толерантності, що впливають на психологічну готовність жінки до майбутнього материнства. Наведено комплекс психодіагностичних методик для визначення рівнів розвитку показників складових толерантності та психологічної готовності жінок до майбутнього материнства. Сформульовано критерій визначення рівнів толерантності (високого, середнього, низького, дуже низького), який полягає у рівні сформованості її структурних складових. Представлено результати констатувального експерименту щодо рівнів розвитку показників складових толерантності та психологічної готовності жінок до майбутнього материнства, кореляції показників структурних складових толерантності та показників психологічної готовності до материнства. Доведено, що між показниками складових толерантності та показниками психологічної готовності до материнства спостерігається значущий зв’язок, що свідчить про те, що психологічна готовність жінок до майбутнього материнства обумовлюється достатнім рівнем розвитку складових їх толерантності. Зроблено висновок про низький рівень толерантності українських жінок та необхідність цілеспрямованої соціально-психологічної роботи щодо формування толерантності жінок як необхідної умови їх психологічної готовності до материнства.

Ключові слова: толерантність, формування толерантності, материнство, психологічна готовність до материнства, батьківські настанови, материнська позиція, прийняття, терпимість, безумовна любов.

 

УДК 159. 946. 3 : 387. 011. 3 – 051

Т.В. Кириченко

Психологічні аспекти розвитку комунікації майбутніх учителів у процесі професійної підготовки

У статті висвітлено результати аналізу сучасних зарубіжних і вітчизняних досліджень комунікації як фундаментальної характеристики особистості, що займає чільне місце в структурі професійно-мовленнєвої діяльності вчителя. Зазначено, що мовленнєва комунікація вчителя обумовлює індивідуальну й типову своєрідність комунікативної поведінки та виражається у процесі мовленнєво-педагогічного спілкування. Розглянуто психологічні та психолінгвістичні аспекти комунікації як процесу створення й інтерпретації повідомлень, які викликають певну реакцію, а не як передачу інформації від одного до іншого, що не відповідає сучасному розумінню цього двостороннього смислового процесу. Визначено поняття комунікації як смислової взаємодії кількох її суб’єктів, що передбачає наявність двох мовленнєвих проявів: говоріння й аудіювання. Показано, що комунікація включає різні соціальні суб’єкти й не зводиться до поняття спілкування, яке є значно ширшим й, окрім комунікації, містить перцепцію та інтеракцію. З’ясовано, що розвиток комунікації майбутніх вчителів пов’язаний із мовленнєвим спілкуванням. Мовленнєво-комунікативна смислова взаємодія між учителем та учнями забезпечує організацію цілеспрямованого говоріння й аудіювання в конкретній ситуації уроку. Учитель (мовець) кодує бажані зміни у свідомості учнів у вигляді мовленнєвого повідомлення. Встановлено, що найвищою формою розвитку мовленнєвої комунікації є комунікативно- мовленнєва діяльність і визначається як діяльність соціально-орієнтованого спілкування, як система мовленнєвих дій, що забезпечує взаємодію її суб’єктів із соціальним середовищем.

Ключові слова: комунікація, мовленнєва комунікація, мовленнєво-комунікативна діяльність, вчитель, мовленнєве спілкування, педагогічне спілкування.

 

УДК 159.922.5; 159.923.2

М.В. Коваленко

Когнітивні особливості психосоматичної компетентності майбутніх психологів

У статті проаналізовано поняття компетентність і психосоматичну компетентність майбутніх психологів. Систематизовано знання про зв’язок когнітивної сфери з психосоматичними феноменами нормального функціонування, які включають різні психологічні здатності, процеси, якості та мають відношення до тілесної інформації. Узагальнено, що тілесне Я, як компонент Я-концепції, відповідає за когнітивний і емоційний супровід тілесного функціонування, забезпечує його регулятивний ефект. Визначено основні ознаки психосоматичної компетентності та їх зв’язок з характеристиками тілесного Я, з його когнітивним компонентом, до якого відносяться знання та здатності стосовно тіла та тілесності. Представлено результати вивчення характеристик психосоматичної компетентності та когнітивних показників, зокрема інтелектуальних здатностей і креативності. Досліджено когнітивні особливості психосоматичної компетентності майбутніх психологів. Показники верба лізації тілесного Я мають кореляційні зв’язки з образною та вербальною креативністю, а також з показниками загального інтелекту. Виявлено, що високі показники вербалізації тілесного Я у майбутніх психологів обумовлені високими показниками рівня розвитку вербальної та образної креативності, а також вербального і просторового інтелекту. Визначено, що психосоматична компетентність є компонентом розвитку професіоналізму майбутнього психолога, його здатності реалізовувати власний потенціал при вирішенні особистих і професійних запитів щодо діагностики та розвитку тілесного Я.

Ключові слова: компетентність, психосоматична компетентність, тілесність, тілесне Я, вербальний інтелект, просторовий інтелект, вербальна креативність, образна креативність, майбутній психолог.

 

УДК 159.9.:37.015.3

І.В. Коваль

Мотиви вивчення іноземної мови студентами вищого навчального закладу: психологічний аспект

У статті проаналізовано поняття «мотивація» і «мотив». Зазначено, що навчальний мотив являє собою систему природних, соціальних і особистісних чинників, що спонукають суб’єктів навчання відвідувати навчальний заклад, виконувати вимоги викладачів, розвивати здібності, брати участь у навчальному спілкуванні тощо. Констатовано, що існує багато класифікацій навчальних мотивів. Дана мотивація охоплює внутрішні та зовнішні мотиви, де перші – це інтерес до пізнання і до процесу здобування знань. А мотиви, в яких навчання є засобом для задоволення інших потреб чи інших цілей, є зовнішніми. Встановлено, що головною характеристикою мотиваційної сфери є ієрархія мотивів, що дозволяє виявити особистісний зміст діяльності мотивів. Мотивація навчання – це динамічне явище, що змінюється, збагачується і розвивається протягом усього періоду навчання. Проаналізовано, що навчальна діяльність студента є професійно-спрямованою, навчально-професійною, оскільки передбачає освоєння способів і досвіду професійного вирішення тих практичних завдань, які можуть виникнути в майбутньому, оволодіння професійним мисленням і творчістю. Важливим тут є посилення ролі професійних мотивів самоосвіти та самовиховання. Формування у студентів стійкої навчальної мотивації, інтересу до обраного фаху виступає психологічною умовою успішності професійної підготовки студентів. Зроблено висновок, що проблема формування оптимальної мотивації розглядається в залежності від успішності, зацікавленості іноземною мовою, здібностей, змісту інформації, особистості викладача, стосунків між викладачем та студентами. Важливе місце в системі мотивації оволодіння іноземною мовою посідають пізнавально-освітні мотиви, прагнення розширити світогляд, збагатити знання про мову, культуру, мистецтво, психологічні особливості пізнання, мислення, емоційної сфери, національних рис характеру носіїв мови. Розглянуто дев’ять видів мотивації щодо вивчення іноземної мови у студентів, проведеному В.В. Рижовим. Мотивація спілкування має великий вплив на характеристики її психічної сфери, пов’язані з іншомовними здібностями. Воднораз, із постановкою завдання навчити спілкуватися іноземною мовою, ми маємо на меті сформувати у студентів комунікативну компетенцію.

Ключові слова: мотивація, мотив, мислення, детермінанти, навчальна діяльність, розуміння, здібності, комунікативна компетенція.

 

УДК 159. 96

М.С. Компанович

Емоційна лабільність та шляхи її корекції у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями

Проаналізовано особливості проявів емоційної лабільності у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями у континуумі з депресією та невротизацією особистості. Виявлено астенічну, тривожну та астено-тривожну форми депресій, невротизовані (психічні та соматичні) способи відреагування. Серед типів ставлення до хвороби у досліджуваних підлітків переважають тривожний, неврастенічний та сенситивний. Також розглянуто такі особливості проявів емоційної лабільності у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями: особистісна властивість; маніфестна форма реагування на захворювання; результат стресового переживання госпіталізації. Описано особливості емоційної сфери підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями в контексті психофізіологічних змін, характерних для підліткового віку. Також наголошено на тому, що негативний вплив на одужання підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями чинить несприятливість сімейної ситуації. Основну увагу звернено на особливості та доцільність застосування психокорекції емоційної лабільності у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями з огляду на вікові особливості підлітків та чинники її ефективності.

Ключові слова: емоційна лабільність, психосоматичні серцево-судинні захворювання, підлітки, психокорекція, депресія, невротизація.

 

УДК 159. 947.24:37.048.4 (044.332-048.42)

М.С. Корольчук, В.Г. Пасічна

Детермінанти і вплив молодіжного безробіття на адаптаційні можливості особистості (за результатом аналізу іноземних джерел)

Встановлено, що актуалізують проблему безробіття у молоді, у першу чергу, такі детермінанти як: фінансова нестабільність; розбалансованість ринку праці; невідповідність між освітою і вимогами професії та роботодавця до особистості; низький темп розвитку економіки; диспропорція, особливо у малорозвинених країнах, між швидким зростанням населення за рахунок молодих людей і низьким рівнем їхнього працевлаштування. Доведено, що безробіття молоді має не тільки сьогоденні економічні наслідки, але і соціальні, психологічні, політичні, що становить загрозу майбутньому. Збитки від наслідків безробіття молоді виявляються у девіантній і деліквентній поведінці у суспільстві із загостренням злочинності, алкоголізму, наркоманії, у суттєвому зниженні адаптивних можливостей особистості, що зумовлює високий рівень нервово-психічної напруги, супроводжується негативними астенічними емоці- ями, зниженням самооцінки, зневірою у майбутнє, депресією, іншими дезадаптивними розладами і виникненням нових та загостренням хронічних захворювань. Визначено, що безробіття впливає на адаптаційні можливості людини за аналогією інших стресових подій. Учені порівнюють адаптивний процес тривалого безробіття з тим, що відбувається з людьми у в’язниці або в лікарнях і негативно впливає на самоактуалізацію, підвищуючи імовірність інших несприятливих стресових подій та суттєво знижує соціальні ресурси адаптації, й, у цілому, адаптивні можливості особистості. З’ясовано, що досвід США, Великобританії, Франції і німецької моделі навчання та практичної підготовки потребує адаптації до кон- кретних соціально-економічних умов рівня розвитку окремих країн. Розв’язання проблеми безробіття може перетворитись в систему соціального захисту, забезпечуючи перепідготовку і працевлаштування завдяки наближенню та поєднанню освіти і роботи, а також наданням молодіжних гарантій персонально кожній молодій людині, яка пов’язана з навчанням або роботою.

Ключові слова: детермінанти, вплив, молодіжне безробіття, адаптивні можливості, особистість.

 

УДК 159.923-057.875

О.І. Косарєва, Г.В. Рудь

Психологічні чинники генези особистісної сфери першокурсників

У статті висвітлено психологічні чинники генези особистісної сфери першокурсників. Досліджено, що у першокурсника ставлення до себе як детермінанта саморозвитку особистості проявляється у новій якості – як ставлення до людини, що взаємодіє з іншими людьми. Новий крок у побудові свого життєвого світу пов’язаний з тим, що людина усвідомлює себе не лише як окрему яскраву індивідуальність, а й як члена групи, комунікатора, що встановлює контакти з постійно зростаючим колом людей. Для діагностики чинників особистісного розвитку було застосовано ряд методик: функціональна проба «Історія»; визначення рівня суб’єктності (М. Ісаков); метод мотиваційної індукції Ньюттена; методика «Піраміда», розроблена на основі моделі мотиваційно-потребнісної сфери А. Маслоу; проективна проба «Я-висловлювання»; проективна методика «Символічні проби». Дослідження проводилось на базі Рівненського державного гуманітарного університету та Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка зі студентами першого курсу. Результати дослідження свідчать, що між першокурсниками, які живуть і навчаються в провінційному та столичному ВНЗ, статистично значимі відмінності за багатьма показниками особистісних властивостей, однак зазначені показники не виходять за межі нормативних. Доведено, що більшою рефлективністю характеризуються київські студенти, хоча вони є інфантильнішими, ніж їх ровесники. Рівненські студенти краще відповідали на питання історичного тесту, їх цікавить можливість саморозвитку та самопізнання, однак рівень рефлексії у них нижчий. Студенти РДГУ життєві плани складають на рік або більше (на відміну від місяця чи двох у киян). Проаналізовано, що порівняно зі столичними студентами у рівненських більш яскраво виражена потреба у фізіологічному комфорті, а також у прийнятті оточуючими. За рівнем розвитку самосвідомості у столичних і провінційних студентів значущих відмінностей не виявлено.

Ключові слова: розвиток особистості, першокурсник, генеза, суб’єкт ність, рівень рефлексії, саморозвиток, самосвідомість.

 

УДК 159.9

В.О. Крамченкова

Базисні переконання особистості курців

Представлено результати вивчення стійких базисних переконань особистості в залежності від типу тютюнової адиктивної поведінки. Виділено три типологічних профілі тютюнової адиктивної поведінки, які умовно позначені як «Психологічна залежність», «Псевдокультурне паління» та «Фізична залежність». Профіль «Психологічна залежність» характеризується використанням паління як засобу задоволення різних, навіть протилежних потреб, профіль «Псевдокультурне паління» – прагненням до релаксації та ритуалізації паління при низькій залежності від тютюну, профіль «Фізична залежність» – високими показниками ознак фізичної залежності. Встановлено відносно більшу гармонійність базисних переконань курців профілю «Псевдокультурне паління». Для профілів «Психологічна залежність» та «Фізична залежність» характерні подібні дезгармонійні базисні переконання у невизначеності, неконтрольованості та несправедливості життєвих подій, але курці профілю «Психологічна залежність» більшою мірою переконані у загальній прихильності світу, власній цінності та психологічній безпеці. Виявлено, що для профілю «Психологічна залежність» характерною є виражена ірраціональна установка «катастрофізації» та низька фрустраційна толерантність, для профілю «Псевдокультурне паління» – установка «повинність стосовно інших», для профілю «Фізична залежність» – виражена оцінна установка. Показано, що соціально-психологічні установки щодо паління у курців профілів «Психологічна залежність» та «Псевдокультурне паління» проявляються відкиданням шкоди та вірою в міфи про позитивні сенси паління, а у курців профілю «Фізична залежність» – більшим усвідомленням шкоди для здоров’я при переконанні у позитивних функціях паління.

Ключові слова: тютюнова адиктивна поведінка, тютюнова залежність, типологічний профіль, мотиви паління, базисні переконання, ірраціональні установки, сприйняття паління.

 

УДК 159.9

О.І. Кузнецов

Структура та типологічні особливості релігійності студентів

Представлено результати наукового аналізу психологічних визначень релігійності, показано факторну структуру релігійності, її типологічні особливості. Доведено, що студентський вік є сенситивним періодом розвитку психологічних компонентів релігійності, тому вивчення змісту і структури релігійності у студентів набуває особливого значення. Показано факторну структуру релігійності, яка представлена такими факторами: «Віра у паранормальні явища», «Релігійна самосвідомість», «Афективний компонент релігійності», «Когнітивний компонент релігійності», «Релігійність як регулятор моральності у студентському віці». Визначено типологічні особливості релігійності, які характеризуються такими профілями: 1) «Помірна релігійність» (помірний рівень традиційної релігійної віри, віри у пси-здібності, віри у чаклунство, віри в екстраординарні форми життя, віри у передбачення, низькі показники забобонності та віри у спіритизм); 2) «Низька релігійність» (найнижчі показники традиційної релігійної віри, віри у пси-здібності, віри у чаклунство, забобонності, віри у спіритизм, віри в екстраординарні форми життя, віри у передбачення); 3) «Раціональна релігійність» (середньо-високі показники традиційної релігійної віри, віри у пси-здібності, віри у чаклунство, низькі показники забобонності, найвищі показники віри у спіритизм, вищі за середні показники віри в екстраординарні форми життя, віри у передбачення); 4) «Містична релігійність» (високі показники традиційної релігійної віри, віри у чаклунство, середньо-високі показники віри у пси-здібності, високі показники забобонності, віри у спіритизм, віри в екстраординарні форми життя та віри у передбачення).

Ключові слова: релігійність, віра у паранормальне, релігійні уявлення.

 

УДК159.955.6.159.98

О.О. Литвиненко

Особливості практичної роботи з мріями студентів, які мають порушення слуху

Представлено концепцію тренінгової роботи зі студентами-першокурсниками, які мають порушення слуху. Узагальнено функціональне значення мрії як теоретичної моделі ідеального майбутнього людини. Систематизовано основні функції мрії, а зокрема: спонукальну, змістотворчу, формуючу, насичуючу, компенсаторну, інноваційну, функції антиципації, визначення мети й планування, особистісного захисту та комфортності. Досліджено особливості мрій студентів з порушеннями слуху та проаналізовано взаємозв’язок розвитку прогностичної сфери особистості з її адаптаційними ресурсами. Вивчено умови та особливості адаптації студентів з порушеннями слуху до навчання в коледжі. Описано теоретичну модель тренінгової роботи з мріями слабочуючих студентів, засновану на концепції реалістичних мрій, пов’язаних із цілком можливими потенційними досягненнями особистості. В межах нашої моделі реальна мрія розглядається як явище, що за сприятливих умов має призвести до дії, яка, в свою чергу, сприятиме реалізації мрії. Розроблено план і програму тренінгу для студентів-першокурсників, які мають порушення слуху. Мета тренінгу полягає у віднайденні та формулюванні слабочуючими студентами мрій, пов’язаних з професійною діяльністю, і створенні на їх основі стратегії саморозвитку. Визначено технічні особливості та умови тренінгової роботи, а також сформульовано критерії ефективності тренінгу. У статті представлено теоретичні засади розробки тренінгу, описано модель тренінгового процесу і проаналізовано практичні особливості та механізми його проведення.

Ключові слова: мрія, ціль, стратегія, слабочуючі студенти, адаптація, саморозвиток, планування, тренінг.

 

УДК 159.9

С.В. Литвин, К.О. Малишева, О.І. Морозова-Ларіна

Нейропсихологічні кореляти конструктів теорії особистості Карла Роджерса

У статті наводиться міждисциплінарний теоретичний аналіз нейропсихологічних корелятів, що відповідають конструктам теорії особистості Карла Роджерса. Проаналізовано нейропсихологічні кореляти таких конструктів: довіра до власного організму («організмічне я»), «поле досвіду», «селф» («сталий себе-образ»), внутрішня референція та зовнішня референція. Встановлено роль нейропсихологічних конструктів у розумінні порушеної особистості (обсесивно-компульсивного розладу особистості та нарцисичного розладу особистості). Проаналізовано емпіричні дослідження з сучасної нейропсихології. Виділено нейропсихологічні кореляти конструктів теорії Карла Роджерса. Встановлено, що конструкту теорії Карла Роджерса «організмічне я» відповідає нейропсихологічний корелят-система «соматичних маркерів». Встановлено, що конструктам теорії Карла Роджерса «поле досвіду» та «внутрішня референція» відповідає нейропсихологічний корелят «активність мозку за замовчуванням». Встановлено, що конструктам теорії Карла Роджерса «сталий себе-образ», «селф» та «зовнішня референція» відповідає нейропсихологічний корелят «центральна екзекутивна мережа». Запропоновано створити міждисциплінарний тезаурус, який був би спільною мовою для представників різних психотерапевтичних шкіл. У якості такого міждисциплінарного тезаурусу можна розглядати нейропсихологічні конструкти. Отже, здійснене дослідження закладає підвалини такого міждисциплінарного напряму наукових досліджень, як нейропсихологія особистості.

Ключові слова: нейропсихологія особистості, активність мозку за замовчуванням, соматичний маркер, центральна екзекутивна мережа мозку, організмічна довіра, сталий образ себе, поле досвіду.

 

УДК 159.923.2

Я.Є. Ляшин

Копінг у подоланні життєвих труднощів

Констатується, що в даний час у зарубіжній психології є три основні підходи до вивчення копінгу. Це теорія Н.Хаан і Т.Кроубера, де копінг розглядається як специфічний его-процес, теорія Моуза, який стверджував, що копінг є відносно стійкою характеристикою особистості, а також когнітивно-феноменологічна теорія опанування стресу Лазаруса і Фолкман, які вивчали питання ментального конструювання концепта загрози при зіткненні зі стресором. Зазначено, що бракує досліджень, в яких здійснюється систематизація різних аспектів вивчення копінгу. Показано основні класифікації копінг-стратегій, зокрема Ч. Карвера, Р. Муса і А. Білінгза, С. Хобфол, А.В. Лібіної та ін. Вказано на те, що в даний час немає єдиного визначення поняття «копінг», подано ряд запропонованих сучасними вченими визначень. Розглядається питання розмежування понять «копінгу» і «психологічного захисту». Стверджується, що більшість дослідників виділяє такі основні ознаки копінгу як усвідомленість і спрямованість на складну життєву ситуацію, на її вирішення, тобто адекватність складній життєвій ситуації. Вказано на неоднакову ефективність різноманітних копінг-стратегій, зазначено, що в більшості випадків, найвищою є ефективність проблемно-орієнтованого копінгу. Розглядається зв’язок між різними копінг-стратегіями та психологічним благополуччям особистості. Зазначено, що копінг-поведінка змінюється з віком. Позитивною динамікою вважається збільшення в копінг-репертуарі особистості кількості продуктивних (орієнтованих на дії з вирішення складної життєвої ситуації) і зменшення кількості непродуктивних стратегій. Розглянуто також питання групового та сімейного копінгу, впливу гендерних факторів на репертуар копінг-стратегій.

Ключові слова: копінг, складна життєва ситуація, особистість, індивідуальні особливості, опанування, адаптація, копінг-стратегії, стрес, вікові особливості.

 

УДК 159.94

К.С. Максименко

Емпіричне дослідження співвідношення соматичного захворювання і психічних станів

Викладено результати емпіричного дослідження співвідношення соматичного захворювання і психічних станів. На підставі першого етапу нашого емпіричного дослідження було встановлено: пацієнти з соматичним діагнозом, переживають у своїй більшості, психічні стани по астенічному типу; емоційні стани, які супроводжують соматичні захворювання, не мають прямого відношення до конкретного діагнозу і в цьому сенсі можуть вважатися неспецифічними; пацієнти з соматичним діагнозом схильні більш уважно ставитися до власних емоційних станів, більш чітко диференціюючи їх, що свідчить про більшу значимість цих станів, порівняно з практично здоровими людьми. Показано, що в групі норми всі кореляційні зв’язки знаходяться приблизно на тому ж рівні. Встановлено, що при соматичних захворюваннях спостерігається різна інтенсивність і різні рівні взаємодії: одні кореляційні зв’язки посилюються, інші – згасають. Доведено, що в разі захворювання відбувається переструктурування, зміна інформаційних і енергетичних компонентів стану. Відзначено, що соматичне захворювання не прямо моделює відповідні стани, а процес тут є складним і опосередкованим. Досліджено, що зміни відбуваються в самих станах (в їх окремих складових), і вже потім відбувається утворення нових форм переживань станів, а не станів як таких. Встановлено, що низький коефіцієнт конкордації і незначні коливання суми рангових показників говорять про досить широкий спектр змістовних нюансів переживань психічних станів як здоровими, так і людьми з соматичними захворюваннями.

Ключові слова: соматичне захворювання, психічний стан, пацієнт, кореляційні зв’язки, переживання, емоційний стан.

 

УДК 159.923.5:821.16

О.В. Нестерук-Володимирець

Культурно-історичне розуміння становлення комунікативної культури особистості старшокласника засобами художньої літератури

В статті проаналізовано основні особливості історико-еволюційного підходу, окреслено сучасні тенденції досліджень в межах культурно-діяльнісної психологічної школи щодо особистісного становлення індивіда. Визначено особливості відповідного до історико-еволюційного підходу методу дослідження становлення комунікативної культури особистості старшокласника під впливом засобів художньої літератури. Запропоновано та описано авторську нормативну модель комунікативної культури особистості старшокласника, яка передбачає, що комунікативна культура старшокласника (як складне інтегративне особистісне утворення) набуває свого найвищого рівня розвитку завдяки соціокультурному та комунікативному досвіду. У статті відображено результати констатуючого етапу дослідження та зроблено наступні висновки: комунікативна культура особистості, її рівень розвитку знаходиться у тісному взаємозв’язку із рівнем розвитку комунікативних здібностей та компетенцій особистості старшокласника. Особливості формування комунікативної культури старшокласників засобами художньої літератури залежать від їхнього особистісного профілю, індивідуального стилю мислення, діяльності та спілкування, гендерних особливостей. Психолого-педагогічні аспекти формування комунікативної культури учнів старшого шкільного віку включають у себе демонстрацію педагогічними працівниками різноманітних моделей комунікативної поведінки та ставлення до суб’єктів соціальної взаємодії, відображених у художніх творах.

Ключові слова: комунікативна культура, особистість, культурно-історичний підхід, історико-еволюційний підхід, некласична психологія особистості, діалог.

 

УДК 159.923

Л.А. Онуфрієва

Психологічна характеристика розвитку особистості та формування професійної самосвідомості особистості студента під час навчання у ВНЗ

Констатовано, що основний психічний процес юнацького віку – розвиток самосвідомості. З’ясовано, що однією із суттєвих ознак психічного розвитку особистості студентського віку є подальше становлення самосвідомості. Показано, що професійна самосвідомість формується під впливом навколишнього професійного середовища і професійної діяльності. З’ясовано, що розширення професійної самосвідомості виражається у зростанні числа ознак професійної діяльності, що відбиваються у свідомості фахівця, у подоланні стереотипів, в цілісному баченні себе в контексті усієї професійної діяльності. З’ясовано, що однією з умов формування професійної самосвідомості є розуміння майбутніми фахівцями психологічного сенсу професійно значущих властивостей особистості. Показано, що сформованість чітких уявлень про психологічні складові особистості фахівця сприяє активному професійному становленню майбутніх фахівців. Встановлено, що в умовах конкуренції психологічна готовність до професійної діяльності стає складовою частиною професійної освіти особистості, а однією із провідних складових професійної підготовки є розвиток у молоді професійно-психологічної готовності до освоєння трудової та професійної діяльності. Зроблено висновок, що професійно-психологічна підготовка виступає одним із базових компонентів успішності людини в трудовій діяльності, формування її професійної самосвідомості. Встановлено, що формування професійної самосвідомості – це самопізнання майбутніми фахівцями професійних, особистісних якостей і аналіз сучасних вимог, що ставляться до фахівця, формування уявлень про зміст професії і про себе як її представника; усвідомлення прикладного значення професійно-психологічних знань для майбутньої професійної діяль ності.

Ключові слова: психологічна характеристика, розвиток, особистість, студент, формування, професійна самосвідомість, навчання, ВНЗ, майбутні фахівці, професійна підготовка, професійно-психологічна готовність, трудова і професійна діяльність.

 

УДК 159.9

М. Палюх, К. Пьонтковска

Становище старіючої людини в суспільстві в епоху сучасних трансформацій цивілізації

У статті досліджується проблема старечого віку, а також розглядається становище старіючої людини в суспільстві у період трансформаційних цивілізаційних змін. Проаналізовано зміни, які відбуваються у сфері цінностей старіючої людини, оскільки перед нею з’являються нові проблеми та завдання, характерні для процесу старіння. Визначено, що хоча старість це природне явище і є одним із найважливіших періодів розвитку, сучасна людина із задоволенням би «викреслила» її зі свого життя. Показано, що присутність в сім’ї і товаристві літніх людей створює основу для розвитку особистості індивіда і всього соціуму в цілому. Доведено, що завдяки співіснуванню і взаємодії різних поколінь, соціум трансформується в єдине інтегроване ціле. Виявлено, що коли б не старші люди, то неможливо було б уявити собі існування різних форм громадського життя, а також багатьох видів активності, яка здійснюється з почуття солідарності або безкорисливості. Визначено, що відношення суспільства до літніх людей є дієвим індикатором рівня культурного і духовного розвитку цього соціуму, а процес старіння має багатоаспектний характер як в особистісному, так і в соціальному плані, адже це чинник розвитку гуманітарних принципів, підходів і співпраці. Доведено, що жодне суспільство, прагнучи до зміцнення почуття ідентифікації і особистісного розвитку, не може існувати без людей похилого віку. Крім того, молоде покоління, утримуючи зв’язок з духовним і матеріальним світом «старійшин» (літніх людей), може розвиватися набагато краще. Зроблено висновки, що завдяки літнім людям індивіди, як і суспільство в цілому, використовують їх духовні досягнення, досвід і мудрість, а співіснування молодих і людей похилого віку потрібне для підтримки безперервності і культурної ідентичності цих двох взаємодіючих і взаємопроникаючих груп.

Ключові слова: старість, процес старіння, «старійшина», старечий вік, суспільство.

 

УДК 159.9

М. Палюх, К. Шайна

Сучасні проблеми соціальної патології в Польщі. Педофілія як аксіонормативне порушення і законодавчо-правовий виклик

У статті представлено критичний аналіз дотеперішньої інформації у сфері сексуального розладу, яким є педофілія, що кодифікується як девіація норм та цінностей і класифікується як сучасна проблема соціальних патологій в Польщі. З’ясовано, що сучасний суспільний та юридично-законодавчий дискурс включає проблему ізоляції сексуальних злочинців, ув’язнених у державних в’язницях, осуджених на довгостроковий термін позбавлення волі, період покарання яких триває до сьогодні. Проаналізовано, що збіг цих фактів передбачає низку загроз, серед яких серйозним законодавчим викликом стає безперервно актуальний постулат захисту суспільного інтересу. Здійснений огляд літератури предмету, попереднє вивчення теоретичних засад вказаної проблематики на основі поставлених узагальнень і операційних висновків, дозволяє визначити ряд постульованих питань чи тверджень, націлених на оптимізацію, вдосконалення та поліпшення загальної сфери виправної і реабілітаційної діяльності, нормативно-правових кодифікацій та соціальних вирішень в контексті посткримінальних припущень, що стосуються індивідів, у яких виявлено порушення в сексуальній сфері. Встановлено, що важливим аспектом обговорюваної проблематики є позиція щодо повторної ізоляції та судово-психіатричної оцінки як системного вирішення щодо захисту суспільних інтересів. Доведено, що усі показання мають характер утилітарної роботи по відношенню до середовищ, які перебувають під загрозою соціальної патології. Тому слід мати на увазі, що прийняті заходи повинні бути планованими, професійними, актуальними, адекватними та націленими, а сфера законодавчої діяльності повинна бути загалом цілісна і міждисциплінарна, враховуючи діагностичний і причинний характер цього явища. Зроблено висновки, що проблематика девіантних патологічних форм сексуальної поведінки є імплікацією широкого теоретичного розуміння і складних практично-пізнавальних функцій. Проблема посткримінальної ізоляції як системного вирішення щодо захисту громадських інтересів в контексті повернення до суспільства індивідів з педофільними порушеннями є індикацією і постулатом аксіонормативної кодифікації. Виявлено, що теоретичний аналіз вказаних змінних вимагає розробки і здійснення належної аналітичної процедури, з урахуванням низки компонентів, гіпотетичних вирішень і постульованої перцепції кінцевого результату.

Ключові слова: сексуальна девіація, сексуальна злочинність, педофілія, соціальний захист, патологія, аксіонорматив, нормалізація, законодавче врегулювання.

 

УДК 159.942.6

Т.П. Рисинець, І.С. Потоцька

Формування поведінки подолання в процесі професійного становлення майбутніх психологів

Представлено результати вивчення поведінки подолання студентів психологів у процесі їх професійного становлення, яка складається з копінг-дій, копінг-стратегій та копінг-стилів. Досліджено, що в складних життєвих ситуаціях майбутні психологи використовують адаптивні стратегії подолання: уникнення, відволікання та соціальне відволікання, які не спрямовані безпосередньо на зміну ситуації та її вирішення, втім забезпечують відчуття емоційного комфорту та прийняття інших. При дослідження копінг-поведінки зроблено висновок про виразність асоціальних та пасивних стратегій подолання. Було доведено існування тісних зв’язків між курсом навчання і вибором копінг-стратегій. Із набуттям професійних знань, формуванням умінь та навиків способи подолання із труднощами змінюються у бік зниження кількості непродуктивних стратегій. Зроблено висновок, що диференційованість, точність, прогностичність когнітивної оцінки майбутніми психологами складної ситуації залежить від етапу професійної підготовки. Найбільша динаміка характерна для просоціальних і пасивних копінг-стратегій. Застосування факторного аналізу дозволило отримати чітко структуровану, внутрішньо несуперечливу матрицю, що описує 76,29% сукупної дисперсії, яка базується на результатах загальновизнаних і широко застосованих в психології опитувальників.

Ключові слова: поведінка подолання, копінг-дії, копінг-стратегії, копінг-стилі, професійне становлення, майбутні психологи, життєва ситуація, складна життєва ситуація.

 

УДК 159.9.07

О.В. Сазонова

Мотиваційні особливості процесу прийняття рішень

Теоретичний аналіз проблеми прийняття рішень показав, що процес прийняття рішення э цілеспрямованим актом вибору способу дій, для розв’язання проблемної ситуації на основі усвідомлення мети. Мотив досягнення успіху виступає в цьому процесі як вектор, що спрямовує людину до конкретних дій, і, як наслідок, до певного способу прийняття рішень. У статті емпірично досліджено особливості прийняття рішень в осіб з мотиваційною спрямованістю на досягнення успіху. Використано комплекс методик на визначення рівня мотивації досягнення успіху та інших мотиваційних установок (уникнення невдач, орієнтація на процес, результат, свободу, працю та ін.), особистісних факторів та стратегій прийняття рішень, а також особливостей саморегуляції та самоуправління. У результаті кластерного аналізу було виділено дві групи осіб з різними мотиваційними установками та проведено порівняння їхніх особливостей у прийнятті рішень, самоуправлінні та саморегуляції. Виявлено, що респонденти з високим рівнем мотивації досягнення успіху раціональніше та конструктивніше приймають рішення, краще вміють управляти собою та регулювати свою поведінку, порівняно з особами із низьким та середнім рівнем мотивації досягнення успіху. Вони також схильні адекватно оцінювати результати власної діяльності, продумувати способи своїх дій для досягнення поставлених цілей і контролювати те, як іде виконання плану в реальності. Результати порівняльного аналізу показали, що для осіб з низьким рівнем мотивації досягнення успіху не характерно ризикувати, притаманно відкладати прийняття рішень, в них найменше розвинені особливості саморегуляції та самоуправління, найнижчий рівень орієнтації на результат, працю і свободу, а також найнижча навчальна успішність. Результати порівняльного аналізу виявили відмінності особливостей процесу прийняття рішення між аспірантами технічних і студентами гуманітарних спеціальностей. Перші більш конструктивні в прийнятті рішень, схильні самостійно програмувати та контролювати свої дії, з вищим рівнем самоуправління, більшою орієнтацією на процес і результат, а студенти гуманітарного спрямування виражають більшу готовність ризикувати і приймати рішення в ситуаціях невизначеності. Кластерний аналіз дозволив виділити дві групи осіб – з високим рівнем умовно позитивних мотиваційних установок (процес, результат, праця, свобода, досягнення успіху, уникнення невдач) та з високим рівнем умовно корисливих установок (егоїзм, гроші). При порівнянні особливостей прийняття рішень, саморегуляції та самоуправління між цими групами, було виявлено, що особи, які мають розвинені позитивні мотиваційні установки, є більш раціональними і конструктивними в прийнятті рішень, мають вищий рівень самоуправління і саморегуляції та їх компонентів, порівняно з особами із розвиненими установками на егоїзм та гроші. Отримані дані узагальнено і представлено у вигляді графіків та діаграм. Результати емпіричного дослідження можуть бути використані в роботі практичних психологів, організаційних психологів, які займають профорієнтацією і профвідбором, або менеджерів по персоналу.

Ключові слова: мотивація досягнення успіху, мотиваційні установки, прийняття рішень, стратегії прийняття рішень, раціональність, ризик, саморегуляція, самоуправління.

 

УДК 159.99

І.В. Сидоренко, О.Ю. Василега

Гендерний підхід в освіті: соціально-культурні та психолого-педагогічні аспекти

У статті розглянуто питання, пов’язані з сучасним станом розвитку української держави, який відзначається значними суспільними змінами, що, у свою чергу, викликає необхідність перебудови системи освіти і її адаптації до нових обставин та потреб. Актуальність обраної теми визначено тим, що демократичне суспільство, яке ґрунтується на принципах пріоритету прав людини, неможливо побудувати без урахування гендерних стратегій, які розгортаються в соціальному середовищі. Встановлено, що на сучасному етапі існування суспільства метою гендерного підходу в освіті є організація умов для розвитку особистості, яка буде вільною від гендерних стереотипів та відповідальною за свої міжособистісні відносини у соціумі. Виявлено, що гендерний підхід здійснюється на основі аналізу гендерних особливостей людини, які розвиваються у суспільстві в процесі соціокультурної взаємодії. Відбувається він під впливом багатьох чинників: родини, засобів масової інформації, освіти, мови, релігії, політики, мистецтва тощо. Проаналізовано, що гендерні дослідження вперше виникли на Заході і своїм логічним обґрунтуванням у ролі нової дисципліни у цілому зобов’язані феміністській теорії. Вони є визнаним напрямком гуманітарної дослідницької практики, яка використовує можливості гендерних досліджень для аналізу суспільних явищ та їх змін. Співвіднесено, що останнім часом гендерна проблематика стала важливою частиною педагогічної науки. Досліджуючи процеси формування гендерного підходу в освіті, окреслено дві основні тенденції, які пов’язані як зі статевим вихованням хлопців і дівчат, так і з вихованням андрогенної особистості, незалежно від статі. Зроблено висновок, що важливим напрямком майбутніх наукових досліджень з даної проблеми є подальше вивчення особливостей гендерної ідентичності учнів та розробка ефективних моделей гендерної соціалізації представників обох статей в освітньому середовищі.

Ключові слова: гендер, гендерні дослідження, гендерна педагогіка, гендерний підхід, гендерні стереотипи, маскулінність, фемінність, андрогенна особистість, американська та європейська моделі організації освіти.

 

УДК 159.943

Ю.І. Фельдман

Валеоустановка в зв’язку з копінг-стратегіями та захисними механізмами особистості

Представлено результати вивчення зв’язку типів валеоустановки, копінг-стратегій і психологічних захистів особистості, факторної структури, яка відображає місце валеоустановки в засобах подолання труднощів. У дослідженні показано позитивні зв’язки ресурсного типу валеоустановки з більш адаптивними копінг-стратегіями, його негативні зв’язки з психологічними захистами. Маніпулятивний тип валеоустановки пов’язаний з найменш адаптивними копінг-стратегіями, набільшою кількістю психологічних захистів. Дефіцитарний тип валеоустановки позитивно пов’язаний з копінгом дистанціювання, пошуку соціальної підтримки, запобігання, негативно – з позитивною переоцінкою. Підтримуючий тип валеоустановки позитивно корелює з копінгом пошуку соціальної підтримки. У структурі психологічних механізмів подолання труднощів ресурсний тип валеоустановки відіграє позитивну роль у конструктивних формах подолання складних життєвих ситуацій, усі інші типи валеоустановки обтяжуються менш адаптивними копінгами та низкою психологічних захистів.

Ключові слова: валеоустановки, копінг-стратегії, психологічний захист.

 

УДК 159.943

К.І. Фоменко

Губристична мотивація як чинник становлення Я-концепції у студентів

Представлено результати вивчення структури Я-концепції особистості у студентському віці, типологічних характеристик губристичної мотивації студентів, з урахуванням яких можна характеризувати відмінності у Я-концепції та самоставленні студентів. У дослідженні показано трифакторну структуру Я-концепції студентів. Встановлено, що перший компонент розкриває інтрапсихічну спрямованість репрезентацій студентів, які розкривають індивідуальні позитивні та негативні характеристики. Другий компонент розкриває інтеропсихічні характеристики Я-концепції, які описують соціальну активність особистості студента. Третій компонент відповідає за характеристики діяльності та ставлення до сім’ї, сімейних стосунків студента. Отримано три типи губристичної мотивації у студентів – перший характеризується домінуванням прагнення до переваги, другий – домінуванням прагнення до досконалості, а третій представлений високими показниками губристичної мотивації. Доведено, що домінування прагнення до переваги у структурі губристичної мотивації студентів передбачає перевагу індивідуальних характеристик у Я-концепції. Високі показники губристичної мотивації характеризують студентів з вираженим сімейним Я. Студенти з домінуванням прагнення до переваги характеризуються більшою самовпевненістю та самокерівництвом. Домінування прагнення до досконалості передбачає найвищий рівень розвитку самоприв’язаності у студентів. Показники конфліктності та самозвинувачення є найвищими у студентів з високою губристичною мотивацією.

Ключові слова: губристична мотивація, прагнення до переваги, прагнення до досконалості, Я-концепція, самоставлення.

 

УДК 159.9.072:316.613.432-044.332

О.Ю. Худобін, О.В. Царькова

Дослідження якостей особистості, які впливають на формування копінг-стратегії

У статті досліджено якості особистості, які першочергово впливають на формування копінг-стратегій та опанувальної поведінки людини при виникненні складної життєвої ситуації. Проаналізовано, на якому рівні психічного відбувалися застосування копінг-стратегії у ситуації небезпеки. Проаналізовано якості особистості, які впливають на формування адаптивних та не адаптивних копінг-стратегій у ситуації стресу. Виокремлено компоненти Я-концепції особистості, які сприяють формуванню опанувальних стратегій поведінки. Виокремлено основні риси особистості (генетичні, психологічні, соціальні), які впливають на розвиток і формування копінг-стратегій особистості. Порівняно визначення поняття копінг-стратегії з феноменологічної, соціальної, психологічної, поведінкової сторін. Акцентовано увагу на розгляді основних підходів розуміння копінг-поведінки: зарубіжними та вітчизняними дослідниками. Виокремлено функції опанувальної поведінки, що сприяють збереженню емоційно-психічного здоров’я людини. Досліджено класифікації та стилі копінг-стратегій, які використовуються людиною в залежності від її психоемоційних та характерологічних особливостей. Проаналізовано залежність рівня емпатії і формування опанувальної поведінки особистості. Визначено, яким чином тип темпераменту людини впливає на домінування тих чи інших копінг-стратегій, які компоненти Я-концепції впливають на розвиток, копінг-стратегій людини у ситуації небезпеки. Окреслено перспективу подальшого дослідження особливостей формування копінг-стратегій особистості.

Ключові слова: особистість, якості, Я-концепція, копінг-стратегії, дослідження, формування, опанувальна поведінка, життєва ситуація, небезпека.

 

УДК 796.012.655:796.417.2-053.6

О.В. Хуртенко, М.А. Шевчук

Психолого-педагогічні технології впливу комплексної хореографічної підготовки на розвиток рухових здібностей юних акробатів

Досліджено, що основне завдання тренування, зокрема по підвищенню виконавської майстерності, полягає в розвитку виразності і накопиченні запасу різноманітних рухових дій, вирішується за допомогою хореографічної підготовки. Проаналізовано, що на сучасному етапі розвитку спортивної акробатики для досягнення високих спортивних результатів спортсменам потрібна не тільки належна фізична підготовка і висока технічна майстерність при виконанні складних рухових дій, а також музикальність, хореографічність, виразність і артистичність, що виховується за допомогою хореографічної підготовки. Хореографічна підготовка акробатів є частиною навчально-тренувального процесу, яка спрямована на виховання рухової культури, накопичення великого запасу різноманітних рухових дій і розширення арсеналу виразних засобів. Розроблено методику тренувальних занять з юними акробатами, в основу якої були покладені загально – педагогічні принципи і принципи спортивного тренування: свідомості й активності, наочності, доступності, поступовості, безперервності і систематичності. При виборі засобів комплексної хореографічної підготовки враховувався вік спортсменів, рівень їх фізичної підготовленості, специфіка даного виду спорту, а також вплив на розвиток всіх, необхідних в спортивній акробатиці, рухових здібностей. Особливістю авторської методики є музичні композиції на основі народного танцю і рухові зв’язки, що складаються з двох, трьох вправ, а також спеціальні комплекси вправ, які дозволяють ефективно розвивати основні рухові здібності. Зроблено висновок щодо отриманих показників результатів дослідження рухових здібностей спортсменів контрольної та експериментальної груп на двох етапах дослідження.

Ключові слова: психологічна готовність, педагогічні технології, юні спортсмени, акробати, тренувальні заняття, методика.

 

УДК 159.943.75:37

Л.М. Чеканська

Проблеми навчання та виховання ліворуких дітей

Проаналізовано неможливість урахування особливостей індивідуально-психологічного розвитку лівшів, який залежить і від таких об’єктивних факторів, як перевантаження класів учнями, жорсткі рамки методики викладання навчальних дисциплін і ведення уроків, високі вимоги не тільки до якості, але й до темпу засвоєння матеріалу. Зазначено, що функціональна асиметрія в ліворуких менш виражена. Крім того, мовні центри в ліворуких можуть знаходитись як у лівій, так і в правій півкулі одночасно, а зорово-просторові функції, які звичайно виконує права півкуля, може контролювати також ліва півкуля. Показано, що більш чіткий розподіл функцій у півкулях сприяє більш високому розвитку кожної з них, і з дорослішанням відбувається постійний розвиток функціональної асиметрії мозку. Однак, у ліворуких дітей відзначають менш чітку спеціалізацію в роботі півкуль головного мозку: в них півкулі є не тільки більш автономними, але й менш жорстко взаємодіють між собою. Зауважено, що при навчанні ліворуких дітей важливу роль відіграє позитивний емоційний фактор. Згідно з даними нейрофізіології, у формуванні негативних емоцій, таких як смуток, туга, печаль, превалює діяльність правої півкулі, більш активної в лівшів. Встановлено, що при розробці методик розвитку та навчання ліворуких дітей необхідно орієнтуватися на правила їх психічного онтогенезу. Для підвищення ефективності навчання ліворуких дітей необхідно якомога частіше враховувати можливості правої образної півкулі, більш активної в ліворуких школярів. Доведено необхідність навчання, спрямованого на активацію не тільки вербального, а й образного компонента мислення, а також необхідність розробки спеціальних психолого-педагогічних підходів та їх врахування в роботі з дітьми – лівшами.

Ключові слова: навчання, виховання, ліворука дитина, амбідекстри, функціональна асиметрія мозку, психічний онтогенез, мислення, індивідуальний підхід.

 

УДК 371.134:159.9

О.Ф. Яцина

Дискурс бажання як спосіб конституювання Я та конструювання практик шлюбно-сімейного партнерства та батьківства

Теоретична частина статті пов’язана з аналізом різних підходів до розуміння поняття «бажання». Виявлено, що дослідники не обмежуються психоаналітичною інтерпретацією бажання і не вдаються до редукції його в інтимну сферу. Зазначене поняття розглядається як форма людської чутливості, як самоствердження, як потреба (конкретизована потреба), як надбудова над потребою, як феномен мотивації діяльності. Проаналізовано основні уявлення про феномен бажання, які дозволяють вести розмови про нього як про спосіб конституювання Я та конструювання дискурсивних практик. Зазначено, що бажання є вихідною умовою буття людини. Виділено ключове положення наукових розвідок, в яких пояснюється, що ідентифікація суб’єктивності здійснюється в процесі розуміння себе як суб’єкта свого бажання. В процесі аналізу бажань здійснюється проблематизація відношення суб’єкта до себе самого. Зазначається, що в зміненій соціальній реальності будь-яке бажання може стати реальністю і отримати свій смисл. Підкреслюється, що смисли бажань є базисом, на якому конструюються практики партнерства та батьківства. Наголошується, що розбіжність смислів шлюбно-сімейних практик партнерства та батьківства в полідискурсивному просторі вказують на різність позицій суб’єктів у їхньому баченні соціальної реальності. Робиться висновок про те, що поліфонія практик партнерства і батьківства представляє реальний калейдоскоп з індивідуальних значень і смислів бажань та увиразнює ту смислову реальність, в якій особистість, орієнтуючись на власний проект життєтворення, конструює смисли, що відповідають її бажанням.

Ключові слова: бажання, смисл, постмодерн, самореферентна ідентичність, конституювання, конструювання, практики, дискурс.