Адаптивні та дезадаптивні взаємостосунки батьків і дітей старшого шкільного віку в різних групах сімей

Анотація

Мета статті: дослідити адаптивні та дезадаптивні взаємостосунки батьків та дітей старшого шкільного віку в різних групах сімей.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у статті завдань було використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний метод, структурно-функціональний метод, методи аналізу, систематизації, моделювання, узагальнення. Емпіричним методом було пілотне дослідження.

Результати дослідження. Доведено, що значущими соціально- психологічними чинниками, що запобігають навчанню в системі дитячо- батьківських взаємостосунків, є деструктивні прояви агресивності у дітей, зокрема: соціально-неприйнятний спосіб сімейного життя, порушення в її структурі та функціонуванні, у внутрішньосімейному спілкуванні та взаємодії, психологічне, фізичне, сексуальне насильство, скоєне по відношенню до дитини.

Висновки. Основним чинником, що визначає специфіку проявів агресивності дітей віком, є психологічний тип ставлення батьків до дитини. При цьому авторитарно-агресивні тактики батьків, властиві психологічному типу батьківського ставлення «гіперсоціалізація», формують у дітей опосередкований вияв ними агресивного ставлення до батьків. Емоційне та фізичне дистанціювання, характерне для психологічного типу батьківського ставлення, яким є «відкидання», формує у дитини здатність до агресивного протистояння їм.

Домінантно-зверхнє ставлення батьків, властиве типу батьківського ставлення «інфантилізація», що применшує індивідуально-психологічні особливості та знецінює особистісні досягнення та устремління дитини, є характерним для типу взаємостосунків «симбіоз», психологічна гіперопіка батьків щодо дитини, що пригнічує учня старшого шкільного віку як особистість, формують у дітей неприховану безпорадність та егоїзм, негативізм та ворожість.