Психологічна ресурсність особистості як категорія екологічної психології

Анотація

Метою нашої статті є проаналізувати психологічну ресурсність особистості як категорію екологічної психології.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Експериментальним методом нашого дослідження було констатувальне дослідження.

Результати дослідження. Показано, що найадекватнішим вивченням тривоги є її клінічна модель: нами вивчаються гіпоталамічні порушення (тривогу у цьому разі можна чітко співвіднести із включенням конкретних фізіологічних механізмів до структури психологічної ресурсності особистості і зміною функціонування її певних мікроструктур; мініманізація відмінностей, що є генезом стану, визначається великою мірою роллю ситуаційних впливів і особистісних схильностей). Наведено клінічне обґрунтування вибору цієї моделі тривожності для розвитку психологічної ресурсності особистості майбутніх практичних психологів.

Висновки. Психологічна ресурсність особистості як категорія екологічної психології виявляється через відчуття внутрішньої напруженості. Найменша інтенсивність напруги, настороженість, за умов досить вираженого тяжкого душевного дискомфорту. Це відчуття не приймає відтінку загрози, а є сигналом можливого наближення важчих тривожних явищ, важливих для розвитку психологічної ресурсності особистості майбутніх практичних психологів. Саме цей рівень розвитку психологічної ресурсності особистості майбутніх практичних психологів має найбільше адаптаційне значення, оскільки відчуття внутрішньої напруженості сприяє інтенсифікації та модифікації активності, включенню механізмів інтрапсихічної адаптації до моделі розвитку психологічної ресурсності особистості майбутніх практичних психологів і при цьому може не супроводжуватись порушеннями інтеграції поведінки фахівця в структуру професійної діяльності у майбутньому.