Психологічні засади організації проєктної діяльності в сучасному закладі вищої освіти України у процесі оволодіння іноземною мовою: від історії психологічної думки до практики іншомовної комунікації

Анотація

Метою дослідження є показати психологічні механізми організації проєктної діяльності в сучасній системі вищої освіти України, починаючи від історії психології до практики сьогодення.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Експериментальним методом є метод організації емпіричного дослідження.

Результати дослідження. В статті змодельовано завдання, запропоновані для виконання студентами на заняттях іноземної мови, які актуалізують психологічний механізм кумулятивної ознаки впізнавання, що дозволяє достатньо швидко, практично одночасно формулювати для кожного нового завдання свій індивідуальний образ світу та здійснювати його впізнання вже з огляду на цю нову конструкцію, яку буде покладено в основу проєктної діяльності. Тому саме по собі впізнання для студента не стає проблемою, адже проблемою буде визначення значущості самого завдання. Проте, сама по собі така можливість за умов дискантного сприймання задачі є досить сумнівною, але, разом з тим, студент виконує цю задачу. Психологічним механізмом при цьому є синібулярність (від лат. sinibulis – «подібний»). У нашому контексті ми говоримо щодо синібулярності проєктної діяльності.

Висновки. Нами доведено, що синібулярність проєктної діяльності – це механізм, який актуалізує подібність, сумісність об’єктів з огляду на їх окремі компоненти, деталі, ознаки. Синібулярність проєктної діяльності є основою для утворення асоціативних ланцюжків і є одним із чинників, які утворюють загалом певний проєкт. Синібулярний асоціативний ланцюжок проєктної діяльності являє собою мономодальну психічну конструкцію, що створюватиметься завдяки ідентичним ознакам різних об’єктних понять, які входять до опису проєкту. Фіксація синібулярних відношень у проєктній діяльності засновується на можливості впізнавання об’єкта не тільки з урахуванням сталого, логічного паттерну, але і з огляду на окремі деталі; іррадизація значущості об’єкта, який є базовим у проєктній діяльності, на його базові ознаки та значущість їхньої реструктурації, що, в свою чергу, впливає на значущість рангування ознак проєкту, а наявність формо-змістових зв’язків фасилітує зв’язок зовнішніх ознак об’єкта з його внутрішніми якостями, властивостями та характеристиками.